Чому ми так довго чекаємо на озвучку фільмів, і як стати частиною цієї системи?
Усі вже переглянули останню серію “Гри престолів”? Ми ледь дочекалися! Переклад, звісно, з'явився практично моментально! Але саме той, який ми хотіли, довелося чекати на кілька нестерпно довгих годин довше! Ви, напевно, теж чекаєте на “улюблені” переклади/озвучки фільмів та серіалів, і дуже обурені, коли вони затягуються? Здавалося б, що тут складного! Сів і наговорив текст! “Переклад мені, терміново! Та я вже тричі переклав(ла)!”. Розберемось, як все-таки робиться озвучка, в чому різниця дубляжу і закадру, чи так все просто, і як самому почати озвучувати фільми?!
Отже, коли ми чуємо, як Дейнеріс говорить англійською, а зверху чуємо додатково її переклад – ця какофонія називається - закадром.Коли ми не чуємо оригінальну доріжку, це дубляж.
У "закадрі” зазвичай потрібно приблизно передати інтонацію та відіграти "ліпсинг". Тобто встигнути сказати фразу, поки її каже актор на екрані. Це бюджетна форма озвучки, і нею найчастіше користуються “домашні” студії перекладів. Плюс у “закадрі” нерідко один голос озвучує відразу кількох персонажів. Це той випадок, коли швидкість важливіша за якість.
Дубляж - процес більш трудомісткий. Щоб озвучити одного персонажа задіюють одразу кількох людей: режисера, "укладача" (він же - автор синхронного тексту), звукорежисера та звукорежисера перезапису. І куди без людини-голосу? Все для того, щоб у глядача виникла тільки одна думка: "Джон Сноу говорить українською/французькою/молдавською (потрібне підкреслити)!"
У дубляжі все починається з перекладу та доведення тексту до потрібної довжини речень. Це пов’язано з лінгвістичними відмінностями мов. Наприклад: англійське “cousins” перекладається як “двоюрідні брати та сестри”. Тому автор синхронного тексту "укладає" переклад у необхідні розміри. Друге завдання "укладача" - підібрати схожі по артикуляції варіанти слів. Погодьтеся, якщо бачимо, що актор вимовляє слово “аppearance”, а перекладі чуємо коротке “вигляд” - виникає диссонанс. Автор синхронного тексту має не допускати таких речей.
Далі вступає режисер. Його завдання - знайти ідеальний голос, що підходить типажу персонажа. Для цього проводяться кастинги. Так само, як і на будь-яку роль будь-куди. А далі – сам запис людини-голосу. Зазвичай, для дубляжу актори записуються окремо. Тобто, уявіть, діалоги та полілоги пишуться за окремою реплікою! Людині-голосу потрібно не просто прочитати репліки з листочка, а передати настрій актора в кадрі, його дихання, сміх, переляк, схлипування під час плачу та моторошні крики. І потрапити знову-таки до артикуляції персонажа. Потрібно перейнятися образом героя на екрані, відчути його енергетику та видати її в мікрофон. Тобто, на екрані Бенедикт Камбербетч грає Шерлока, а в студії звукозапису Вася Петров повинен грати Шерлока не гірше за Камбербетча! Ух, складно!
Останній етап – зведення доріжок. Тут за справу беруться звукорежисери. Їхнє завдання - інтегрувати всі-всі-всі звукові доріжки (репліки, дихання і т.д.) в загальний інтершум картини. Щоб у фіналі вийшла “бомба-ракета”! А глядач потім шукав фільм саме у цій озвучці.
Ось уже все виглядає досить складно? Так? Але як цікаво! По-суті, озвучувати фільми, серіали, мультики та навіть відеоігри може кожен. Для цього потрібно старанно працювати над голосом, прочитувати вголос (бажано під запис на диктофон) сцени з фільмів та працювати над помилками. У жодному разі не можна соромитися кричати/ридати/гучно сміятися. Актори ж це роблять! І насамперед, штурмувати кіноіндустрію! Можна піти довгим шляхом: шукати на фріланс-сайтах замовлення, начитувати текст на телефон або вкластися в мінімальну техніку. І знову шукати замовлення, сподіваючись “а раптом хтось, та помітить і запропонує озвучити Камерон Діаз у новому фільмі”!
А можна прийти на курси дубляжу в медіа школу ShowMax та навчитися всьому у тих, хто озвучує фільми в Україні! І дізнатися не лише теорію, а й спробувати себе на практиці! Головне - прагнути, нічого не боятися і старанно працювати над собою!
