Як часто виступи політиків, зірок шоу-бізнесу чи спікерів на тренінгах дратують вас? Ось ці постійні «еее, нууу….», погляд, що бігає, і відсутність сенсу в промовах, від яких куйовдить. Запам'ятайте, навіть найпрофесійніша у світі людина може бути кепським оратором. Нумо розберемось, в чому причини, які помилки і що зробити, щоб вас хотіли слухати.
Навіщо це все?
Це головне питання. Але значно важливіше зрозуміти, що ставити його потрібно не від себе, а від імені майбутньої аудиторії. Будь-який слухач прагне позитивних емоцій, інформації та розуміння, як її застосувати згодом. Тому потрібно добре продумати текст промови. Для цього побудуйте "скелет". В ідеалі, розбити його на блоки та підблоки.
ПРИКЛАД:
Уявімо, у вас виступ на тему “Як розпочати бізнес”:
Блок 1 - Вступ
(Привітання, презентація себе та теми виступу)
Блок 2 - Визначення мети
(Пояснити як обрати справу “життя”, проаналізувати ринок у цій сфері, обрати оптимальний приклад)
Блок 3 - Стартуємо
(Розповісти з чого почати побудову бізнесу)
І так далі.
Після цього можна "нарощувати м'язи" на ваш майбутній виступ. Використовуйте виключно перевірену інформацію. Чим концентрованіша буде корисність вашого тексту, тим уважніше вас слухатимуть. Якщо відволікатися від теми та говорити загальними фразами на кшталт “головне бажання і тоді все вийде”, аудиторія, які “втикає” у телефон – гарантована.
Контент – моє все
Одразу скажемо – ні. Навіть якщо у вас ідеальний текст виступу, ймовірність провалу величезна. Одна з основних помилок спікера – не готуватися до виступу. Ми всі любимо фільми: красиве зображення, приємні голоси акторів, все викликає емоції. Так ось у даному випадку ви – це фільм. Не треба нагадувати, що сорочка має бути випрасована, сукня відповідати формату, а зачіска і макіяж повинні бути обов'язково на гідному рівні. Це й так зрозуміло.
Нумо поговоримо про супровід цієї картинки.
Чомусь багато хто вважає, що достатньо виразно прочитати доповідь з листочку. У таких випадках пропонуємо поставити себе на місце слухача. Погодьтеся, виглядає непереконливо? Тому запам'ятайте, в листочок можна лише підглядати. Щоб не зіскочити з теми і не зануритись в нетрі. Для цього можна окрім основної доповіді зробити шот-версію - виписати основні тези щодо кожного з блоків виступу.
Наступна помилка оратора - бубоніти чи навпаки, говорити надто повільно. Або надто монотонно. Коли ми розмовляємо у звичайному житті, темп мови постійно змінюється залежно від ситуації та теми. Те ж саме відбувається з тембром, гучністю. Уявіть, що ваша промова – розповідь про те, як ви відпочивали на морі. А ваша аудиторія - найближчий друг. Просто поговоріть із другом. Тоді мовлення буде живим у помірному темпі. Але тут є нюанс. Такі собі “сміттєві звуки”. Це ті самі “еее…. нуууу….”. Щоб їх позбутися, потрібно, по-перше: добре знати текст, по-друге: бути впевненим у тому, про що ви говорите. Ну і робіть паузи. Зрештою, розділові знаки та абзаци не просто так вигадані. Вони допоможуть вашій аудиторії встигнути перетравити озвучену інформацію, видихнути, підготуватися до нової порції корисностей. Але тільки не затягуйте. 1-2 секунди між абзацами та блоками. І мікропаузи між реченнями. Не дозвольте людям встигнути дістати телефони та відкрити Інстаграм.
Тіло, міміка та жести. Кам'яне обличчя або вічна посмішка – ваші вороги. Зірвіть маски. Кожен вираз обличчя і жест повинен бути обґрунтованим тим, про що ви говорите саме зараз. Не бійтеся рухатися та жестикулювати. Невербальні канали зв'язку - одна з найважливіших складових будь-якого виступу. Кам'яна статуя мало кому цікава. Але важливо не перестаратися.
Я чи соцмережі
Ви ідеально промовляєте свій ідеальний текст. Але он у залі вже кілька людей гортають Інстаграм, іще парочка шушукається між собою, а хлопець з останнього ряду взагалі заснув. Що робити?
Інтегруйте у своє мовлення історії. Будь-яка інформація легше сприймається, коли є приклади. Бажано із життя спікера. Наш мозок влаштований так, що будь-який усний або друкований текст він намагається візуалізувати у себе в голові (згадайте, як ви читали казки в дитинстві і уявляли, як саме має виглядати кінь, на якому приїхав прекрасний принц). Якщо мозок отримує сухі факти та цифри - йому нічого уявляти і людина машинально дістає телефон або шукає щось цікавіше.
Не забувайте про жарти. Їх також треба готувати. Вони допоможуть утримати увагу аудиторії, дати їй розслабитися та видихнути. Головне пам'ятати: жарти мають бути справді смішними. Якщо помилилися десь – пожартуйте над цим. Це допоможе ще й виглядати впевненіше. Але тільки не переграйте.
Готовність номер один
Переживати це так само нормально, як спати чи їсти. Тому перед виступом важливо репетирувати. Станьте перед дзеркалом або посадіть сім'ю на диван і виступіть перед ними зі своєю промовою. Але не зазубрюйте текст. Якщо на сцені все ж таки "стало зле" - відставити тривогу. Згадайте смішний жарт і розкажіть його. Страх це – гормон адреналін. Його легко можна трансформувати в ендорфіни за допомогою сміху. Важливо не концентруватися на тривогах, не боятися виглядати смішним чи невдахою. Інакше ви сто відсотків таким і запам'ятаєтесь. Саме тривога і страх сковують рухи, голосові зв'язки і геть-чисто стирають з пам'яті все те, що ви, здавалося б, знаєте як табличку множення. Щоб “виплеснути” страх перед виступами, можна зробити пробіжку.
Якщо щось забули – імпровізуйте. Поговоріть із аудиторією. Поставте запитання або попросіть її поставити запитання. Відсутність взаємодії з аудиторією – ще одна помилка спікерів.
Фідбек
Ще одна помилка ораторів - надмірні очікування та самознищення. По-перше, немає такої людини, яка б подобалася всім. Тому важливо підготуватися до того, що не всі вас полюблять. Можуть бути негативні відгуки та критика. Із цього варто виділити конструктив. Решта - зрозуміти та пробачити. Якщо є погані відгуки або хтось вийшов під час виступу, це не означає, що ви не класний. Ви та ваша промова не може подобається всім. До речі, чекаємо критики цього блогу в коментарях.
Бос VS Початківець
Будьте впевненими у собі. Але не поводьтесь так, ніби ви тут головний, а аудиторія – нікчемні люди, які нічого в цьому не тямлять. Це відштовхує. Не вибачайтесь. "Заздалегідь прошу пробачити, якщо що не так ..." або "Вибачте, якщо це виявиться не тим, що ви очікуєте ..." - деякі після таких фраз готові одразу встати і піти. Якою б корисною не була інформація. Це налаштовує на те, що спікер сам не знає про що говоритиме. Ідеально – сприймати аудиторію такими ж експертами, як і ви. Ось тільки про всяк випадок, не перевантажуйте текст вузькоспеціалізованою термінологією. Якщо це потрібно – пояснюйте. Наприклад: "Цейтрафер, ну або як його частіше називають - таймлапс ...".
